Історія справи

Постанова ВГСУ від 20.04.2015 року у справі №5023/7340/11
Постанова ВГСУ від 18.11.2014 року у справі №5023/7340/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2014 року Справа № 5023/7340/11

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу комунального підприємства "Виробничо-технологічне підприємство "Вода", м. Харків (далі - Підприємство),

на рішення господарського суду Харківської області від 21.09.2011 та

постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.09.2014

зі справи № 5023/7340/11

за позовом акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків (далі - Компанія),

до Підприємства

про стягнення 14 811 225,03 грн.,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - комунальне підприємство "Харківводоканал", м. Харків (далі - КП "Харківводоканал").

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача - Солдатенка А.М.,

відповідача - не з'яв.,

третьої особи - не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення:

- вартості електричної енергії (далі - електроенергія) 13 382 007,73 грн., з яких тарифна складова - 11 151 673,11 грн. і ПДВ 20% - 2 230 334,62 грн.;

- 3% річних - 227 157,75 грн.;

- плати з компенсації перетікання реактивної енергії (далі - ПКПРЕ) в сумі 101 876,35 грн. (у т.ч. ПДВ - 16 979,39 грн.);

- "індекс інфляції" - 300 721,20 грн.;

- пені в сумі 799 462,00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.09.2011 (суддя Лаврова Л.С.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 (колегія суддів у складі: Шевель О.В. - головуючий, Білоусова Я.О. і Фоміна В.О.):

- позов задоволено частково;

- з Підприємства стягнуто на користь Компанії:

вартість електроенергії 11 143 339,77 грн., ПДВ - 2 228 667,96 грн.;

ПКПРЕ у сумі 4 3980,21 грн. (тарифна складова - 36 650,17 грн. і ПДВ 20% - 7 330,04 грн.);

3% річних - 227 157,75 грн.;

"інфляційних" 300 721,20 грн.;

пеню в сумі 799 462,00 грн.;

25 500 грн. витрат зі сплати державного мита і 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;

- у решті позовних вимог провадження зі справи припинено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України (з додатковими поясненнями до неї) Підприємство просить скасувати оскаржувані судові рішення з даної справи у частині вимог про стягнення 3% - 227 157,75 грн., "індексу інфляції" - 300 721,20 грн. і пені в сумі 799 462,00 грн. а в іншій частині "подальше провадження у справі припинити у зв'язку з відсутністю предмету спору". Скаргу з посиланням на пункт 11 частини першої статті 80, статті 99, 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивовано тим, що "суд апеляційної інстанції не надав належної уваги доводам, наведеним в уточненій апеляційній скарзі та безпідставно відмовив у частковому скасуванні рішення господарського суду Харківської області від 21.09.2011 з припиненням провадження в іншій частині".

У відзиві на касаційну скаргу Компанія заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови, і просить останню залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

03.01.2008 Компанією і Підприємством був укладений договір № 1.01 (далі - Договір № 1.01) про постачання електроенергії, відповідно до якого:

- Компанія (постачальник) зобов'язалася постачати Підприємству (споживачеві) електроенергію у відповідності з умовами цього договору як різновид товару в обсягах, визначених розділом 5, з визначеними цим договором умовами та величинами постачання електроенергії та потужності;

- Підприємство зобов'язалося своєчасно проводити сплату за використану електроенергію та потужність, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період згідно з чинними в цей період тарифами, індексом цін та умовами договору;

- під час виконання умов цього договору, а також при вирішенні питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються користуватися чинним законодавством України, зокрема Правилами користування електричною енергією, затвердженими в установленому порядку.

Компанія свої зобов'язання за Договором № 1.01 виконала, здійснивши у липні 2011 року відпуск електроенергії Підприємству. Останнє ж належним чином своїх зобов'язань не виконало, відмовилося від виконання обов'язків, покладених на нього Договором № 1.01, не сплатило у визначені цим договором строки, порядку і розмірі вартість спожитої електроенергії, внаслідок чого за липень 2011 року станом на 01.08.2011 у нього утворилася заборгованість у сумі 11 151 673,11 грн., а також заборгованість за податком на додану вартість - 2 230 334,62 грн.

Підприємство надало місцевому господарському суду докази часткової оплати суми боргу за електроенергію з ПДВ, ПКПРЕ та ПДВ на ПКПРЕ: платіжне доручення від 16.09.2011 № 14973 на суму 10 000 грн. - за електроенергію, спожиту в липні 2011 року; повідомлення від 31.08.2011 про сплату заборгованості по ПКПРЕ (в т.ч. ПДВ) у сумі 43 980,21 грн. Відтак у частині стягнення цих сум (10 000 грн. і 43 980,21 грн.) провадження у справі припинено на підставі пункту 11 частини першої статті 80 ГПК України.

Що ж до вимоги позивача про стягнення з відповідача 13 372 007,73 грн. (у т.ч. ПДВ - 2 228 667,96 грн.) заборгованості за електроенергію, то вона є доведеною та обґрунтованою.

Зобов'язання з оплати отриманої електроенергії у Підприємства виникли на підставі Договору № 1.01. Складений та затверджений Департаментом комунального господарства Харківської міської ради фінансовий план на 2011 рік, на який посилається Підприємство, не змінював умов цього договору. Доказів внесення змін до останнього щодо порядку здійснення розрахунків суду не подано.

Згідно з пунктом 4.2.1 Договору № 1.01 за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3 - 2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком № 2 до Договору № 1.01, споживач сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача в частині стягнення 3% річних у сумі 227 157,75 грн., "інфляційних" у сумі 300 721,20 грн. і пені в сумі 799 462,00 грн. підтверджуються матеріалами справи та відповідають чинному законодавству.

Відповідно до пункту 2.3.4 Договору № 1.01 Підприємство зобов'язалося здійснювати ПКПРЕ між електромережею Компанії та електроустановками Підприємства відповідно до додатка № 4а "Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії". Підприємство не виконало належним чином взяті на себе зобов'язання і не внесло у визначені цим договором строки, порядку і розмірі ПКПРЕ, внаслідок чого Компанією згідно з Методикою розрахунків за перетоки реактивної енергії між енергопостачальною організацією та її споживачами, (затвердженою наказом Міністерства енергетики України від 17 01.2002 № 19, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 01.02.2002 за № 93/6381) була нарахована Підприємству заборгованість за ПКПРЕ за липень 2011 року, яка станом на 01.08.2011 з урахуванням проведеного сторонами взаємозаліку становить 57 896,14 грн. (у т.ч. ПДВ 7 330,04 грн.).

Харківським апеляційним господарським судом провадження в даній справі було зупинено до вирішення пов'язаної з нею справи № 5023/4029/11 (н.р.49/193-10), що розглядалася в Харківському апеляційному господарському суді.

27.08.2014 названим апеляційним господарським судом прийнято постанову зі справі № 5023/4029/11.

22.09.2014 Компанією подано суду апеляційної інстанції додаткові пояснення, в яких зазначено, що:

під час зупинення провадження у даній справі № 5023/7340/11 Підприємством повністю погашено суму основного боргу (з урахуванням ПДВ) - 13 382 007,73 грн., а також заборгованість за компенсацію перетікання реактивної енергії в сумі 101 876,35 грн.;

правонаступник Підприємства (що нині знаходиться в процесі реорганізації), а саме КП КГ "Харківкомуночиствод" (яке згідно з рішенням Харківської міської ради від 23.12.2011 № 577/11 перейменовано на КП "Харківводоканал"), "на даний час проводить розрахунки по боргам Підприємства, здійснює часткове погашення поточного споживання електроенергії та заборгованості за періоди, які входять до позовних вимог".

На момент поновлення провадження в даній справі (29.08.2014), за розрахунками Компанії, несплаченими залишилися такі суми: 3% річних - 227 157,75 грн., "інфляційні" - 300 721,20 грн., пеня - 799 462,00 грн.

Підприємством 22.09.2014 подано до апеляційного господарського суду "уточнену апеляційну скаргу", в якій воно, посилаючись на повне погашення сум вартості електроенергії, а також заборгованості з ПКПРЕ, які були стягнуті з Підприємства на користь Компанії рішенням місцевого господарського суду з цієї справи, просило відповідне рішення скасувати та припинити провадження у справі в частині вимог щодо стягнення вартості електроенергії - 13 382 007,73 грн., ПКПРЕ - 101 876,35 грн., а в задоволенні вимог про стягнення річних, "інфляційних" та пені відмовити, оскільки порядок та строк виконання зобов'язань з оплати вартості електроенергії за липень 2011 року за Договором № 1.01 було змінений згідно з умовами договору від 29.10.2012 № 517Е/184 про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.2012 № 517.

Факт повного погашення Підприємством заборгованості з оплати вартості електроенергії 13 382 007,73 грн. і ПКПРЕ - 101 876,35 грн. відповідно до Договору № 1.01 підтверджується поданими сторонами доказами й не заперечується жодною із сторін.

Підприємство фактично погоджувалося з позовними вимогами, про що свідчить факт часткового погашення ним суми боргу ще під час розгляду справи місцевим господарським судом та повне її погашення після прийняття місцевим господарським судом рішення по суті справи.

У справі № 5023/4029/11 (до вирішення якої було зупинено розгляд даної справи № 5023/7340/11) постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.08.2014 залишено без задоволення апеляційну скаргу Підприємства та без змін - рішення господарського суду Харківської області від 15.08.2011 про стягнення з Підприємства на користь Компанії заборгованості за Договором № 1.01, на які було здійснено нарахування, що є предметом позову в даній справі. Дана обставина додатково підтверджує наявність підстав для стягнення з Підприємства відповідних сум річних, "інфляційних" і пені.

У даній справі рішення місцевого господарського суду було прийнято 21.09.2011, тобто до укладення згаданого договору від 29.10.2012 № 517Е/184. Відповідно суми пені, річних та "інфляційних" було визначено місцевим господарським судом виходячи з умов первісно укладеного сторонами Договору № 1.01.

Причиною спору в даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача сум заборгованості за укладеним ними договором, а також відповідних сум інфляційних нарахувань, річних та пені.

Із з'ясованих попередніми судовими інстанціями обставин вбачається наявність договору від 29.10.2012 № 517Е/184, укладеного на виконання приписів постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.2012 № 517.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

За приписами статті 614 названого Кодексу особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

За наведеним скаржником змістом умов згаданого договору від 29.10.2012 № 517Е/184 його сторони, в тому числі Компанія, засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору (пункт 18).

Судом апеляційної інстанції у повторному розгляді справи відповідні доводи та пов'язані з цим обставини справи (в т.ч. умови договору від 29.10.2012 № 517Е/184) не досліджені та не з'ясовані. Водночас вони мали значення для розгляду даної справи, оскільки санкції, передбачені пунктом 4.2.1 Договору № 1.01, підлягають застосуванню лише у разі здійснення оплати поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, тобто за наявності вини Підприємства.

За таких обставин оскаржувану постанову апеляційної інстанції в частині наявності підстав для стягнення з Підприємства пені, передбаченої пунктом 4.2.1 Договору № 1.01, прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Аналогічну правову позицію викладено і в постанові Верховного Суду України від 30.09.2014 зі справи № 3-132гс14/16/16.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Тому оскаржувана постанова відповідно до пункту 3 статті 1119 та частини першої статті 11110 ГПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. У такому розгляді суду слід врахувати викладене, зокрема висновок Верховного Суду України у згаданій справі, встановити зазначені в цій постанові обставини, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до закону.

Крім того, апеляційному господарському суду необхідно перевірити обґрунтованість доводів скаржника про невизначеність на день прийняття рішення в даній справі місцевим господарським судом бази нарахування заявлених до стягнення сум санкцій (через невстановленість на цей день суми основного боргу, що була предметом спору в інших справах).

Керуючись статтями 1117 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу комунального підприємства "Виробничо-технологічне підприємство "Вода" задовольнити частково.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 зі справи № 5023/7340/11 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Харченко